📜 Сторінками історії міста Ланівці: місто під владою держав та війни XX століття

📍 Після Андрусівського перемир’я 1667 року Ланівці залишилися у складі Речі Посполитої, а у 1793 році, після другого поділу, були приєднані до Російської імперії. Місто входило до Кременецького повіту Волинської губернії, а з 1866 року стало волосним центром. Населення складалося з українців, поляків і євреїв, які мали свої квартали, цвинтарі та культові споруди.

Події Української революції 1917–1921 років також торкнулися Лановеччини:
➡️входила до складу УНР;
➡️січень 1918 року — більшовицька окупація;
➡️20 лютого 1918 року — територію займають австро-німецькі війська;
➡️1919 рік — повторні зміни влади між УНР і більшовиками.

13 червня 1919 року — трагічна подія для Лановець: розстріл 41 воїна Дієвої армії УНР, свідченням цього є «Петлюрівська могила».

📍У міжвоєнний період (з 1920 року) Ланівці належать до Другої Речі Посполитої як центр ґміни. Саме тоді активно діяло товариство «Просвіта», засноване Христофором Лойком, Хомою Гуменюком, Дмитром Макотерським, Антіном Мельником за участі духовенства. Серед активних учасників – Віктор Романовський та отець Микола Малюжинський.

Друга світова війна принесла нові трагедії:
➡️17 червня 1939 — окупація земель військами СРСР;
➡️1941–1944 — німецька окупація;
➡️існування єврейського гето (1941–1942), мешканці якого були розстріляні на східних околицях Лановець.

З 1942 року на Лановеччині активно діяли загони УПА під керівництвом Бистрого, Климишина (Крук), Гонти, Кутраня (Сокіл), Зелененького (Тичина), Басюка (Яворенко) і Морозенка.

📍Після війни встановлено радянську владу. У 1956 році Ланівці отримали статус селища міського типу, а 17 травня 2001 року — статус міста.

Далі буде…✍️