Пам’яті полеглого Героя Вадима Вейдаша

Сьогодні, 2 вересня, минає річниця від дня загибелі Вадима Вейдаша.

Народився 31 липня 1990 року. Зростав гарним, спокійним хлопчиком. У 1994 році сім’я переїхала жити з села Нападівка в село Мала Корначівка, у власний будинок.

1996 року пішов у перший клас Ванжулівської дев’ятирічки. Любив математику і понад усі предмети – історію.

У 2008 році, після закінчення училища, Вадим пішов працювати. Фізична праця загартувала характер, зробила з юнака гарного, сильного мужчину. За спокійний характер, за працелюбність його любив весь колектив, де він працював. Окрім цього, був наполегливий, не боявся труднощів, мав лідерські якості.

Страшний ранок 24 лютого 2022 року розділився життя Вадима на до і після. Зважене рішення прийшло одразу: захищати Україну. Після проходження медичної комісії чекав на повістку.

3 червня 2022 року призвали на службу в Збройні сили України. Три тижні навчання в місті Коропець на бойового медика, потім служба в 72-й бригаді імені Чорних Запорожців в розвідувальному взводі.

5 вересня 2023 року присвоїли звання молодшого сержанта. За заслуги перед Україною нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудним знаком «Україна або смерть».

29 липня 2024 року був поранений. Але до приходу побратимів тримав позицію і не здав ворогам. Тільки пролікувавшись, навіть не пройшов реабілітацію, повернувся назад сказавши: «Там хлопцям важко, я повинен бути з ними. Я за ними скучив. Я їду на Донбас».

Страшна звістка прийшла 2 вересня 2024 року: Вадим загинув у результаті бойових дій під час захисту Батьківщини на Донеччині.

Вічна на світла пам’ять Герою!