Пам’яті полеглого Героя Бригадира Василя Григоровича

Сьогодні, 26 липня, минає друга річниця від дня смерті Героя Василя Бригадира.

Народився 14 березня 1991 року в селі Люлинці у звичайній селянській родині Марії та Петра Бригадирів . Ріс , як і всі сільські діти, привчений змалку до щоденної сільської роботи, яку доводилось робити після уроків, допомагаючи батькам.

Після закінчення Буглівської загальноосвітньої школи вступив у профтехучилище міста Волочиськ, де здобув професію будівельника.

Не цурався ніякої роботи і завжди готовий був прийти на допомогу. Завжди привітний і щирий, безвідмовний і добросовісний, товариський і надійний. Був маминою опорою, порадником та помічником.

Згодом одружився. Виховував двох донечок – Кароліну та Поліну, яких любив понад усе на світі. Вони були для нього втіхою та радістю. Був добрим сином, хорошим братом та люблячим турботливим батьком.

У 2023 році Василя було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Служив навідником-кулеметником, захищав незалежність та суверенітет України у складі 35-ої окремої бригади морської піхоти.

Уже будучи на війні, найбільше чекав коли зможе побачити і обійняти своїх маленьких донечок. Як тільки була така нагода – одразу ж телефонував мамі і дітям, які чекали його дзвінків і були його розрадою і підтримкою. Ніколи не нарікав на труднощі, навпаки – завжди говорив, що все у нього добре.

Брав участь захисник у бойових діях на території Херсонської області, у населеному пункті Кринки, де під час виконання чергового бойового завдання отримав поранення та важку контузію з усіма її наслідками.

Доля невблаганна і земний шлях Василя завдовжки 33 роки дуже короткий, він ще так багато чого не встиг зробити у цьому житті, але зробив найголовніше і найцінніше – захищав кожного й кожну з нас, боровся за незалежність та волю України, робив усе, щоб наблизити таку довгоочікувану перемогу.

Вічна та світла пам’ять Герою! Навіки в строю!