Пам’яті полеглого Героя Миколи Мазурка

Сьогодні, 12 травня, минає друга річниця від дня загибелі Героя Миколи Мазурка.

Народився 22 травня 1976 року в селі Укромне Автономної Республіки Крим. Проживав із матір’ю у селі Вербовець на Тернопільщині.

Зростав жвавим, допитливим, життєрадісним хлопчиною. Закінчив Вербовецьку середню школу. Учителі згадують його як скромного, справедливого, трудолюбивого учня. Однокласники як хорошого, відданого товариша.

Завжди пунктуальний, відповідальний, готовий прийти на допомогу. А ще був душею будь-якої компанії. Веселий та дотепний, закоханий у пісню. Миколу за можливості запрошували пограти разом вербовецькі музиканти. Умів дуже гарно малювати з уяви. Часто малював синам Іллі та Артему. Дружина Лідія згадує, що завжди дивувалася, як так точно, у деталях, можна все передати.

Микола був сином, люблячим чоловіком, батьком, колегою, односельчанином – звичайним чоловіком, який як і тисячі інших, хотів жити, ростити дітей, працювати.

Коли почалося повномасштабне вторгнення сказав: «Якщо заберуть, то піду, ховатися не буду. Хочу щоб діти знали, що їхній тато Герой». І був мобілізований 27 лютого 2024 року. Спочатку було навчання на Яворівському полігоні, потім Часів Яр, а через тиждень – бойові позиції в Бахмутському районі на Донеччині. Часто телефонував до рідних, ділився переживаннями, заспокоював. Останній дзвінок був до сина, з яким будували плани на майбутнє.

На превеликий жаль, загинув 12 травня 2024 року під час мінометного обстрілу (пряме влучання в бліндаж) на Донеччині.

Ось так виконав свої слова: став Героєм для своїх дітей, став Героєм для всіх нас, адже віддав своє життя на наше світле майбутнє, за нашу Україну.

Світла пам’ять Герою! Навіки в строю!