Пам’яті полеглого Героя Миколи Мазурка

Микола МАЗУРОК народився 22 травня 1976 року в селі Укромне, Автономна Республіка Крим. Проживав із матір’ю у селі Вербовець на Тернопільщині. Ріс жвавим, допитливим, життєрадісним хлопчиною. Закінчив Вербовецьку середню школу. Вчителі згадують його як скромного, справедливого, трудолюбивого учня. Однокласники – як хорошого, відданого товариша.

Завжди пунктуальний, відповідальний, готовий прийти на допомогу. А ще завжди був душею будь-якої компанії. Веселий та дотепний, закоханий у пісню. Миколу, при можливості, запрошували пограти разом вербовецькі музиканти. Вмів дуже гарно малювати з уяви. Часто малював синам Іллі та Артему. Дружина Лідія згадує, що завжди дивувалася, як так точно, в деталях можна все передати.

Микола був Сином, люблячим чоловіком, батьком, колегою, односельчанином – звичайним чоловіком, який як і тисячі інших, хотів жити, ростити дітей, працювати.

Коли почалося повномасштабне вторгнення сказав: «Якщо заберуть, то піду, ховатися не буду. Хочу щоб діти знали, що їх тато Герой». І був мобілізований 27 лютого 2024 року. Спочатку було навчання на Яворівському полігоні, потім Часів Яр, а через тиждень – бойові позиції в Бахмутському районі на Донеччині. Часто дзвонив до рідних, ділився переживаннями, заспокоював. Останній дзвінок був до сина, з яким будували плани на майбутнє.

Загинув 12 травня 2024 року під час артилерійського обстрілу ( пряме попадання в бліндаж).

Ось так виконав свої слова: став Героєм для своїх дітей, став Героєм для всіх нас, адже віддав своє життя на наше світле майбутнє, за нашу Україну.