ГУ ДПС України у Тернопільській області інформує!
До якого бюджету ФО повинна сплатити суму податкового зобов’язання з ПДФО, задекларовану в податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), якщо після подання такої Декларації вона змінила місце проживання?
Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).
Згідно з п. 70.7 ст. 70 ПКУ та п. 1 розд. IХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 822) фізичні особи – платники податків зобов’язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки фізичної особи – платника податків протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за формою № 5ДР (далі – Заява за ф. № 5ДР) та документа, що посвідчує особу (після пред’явлення повертається).
Податкова декларація про майновий стан і доходи (далі – Декларація) подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Відповідно до п. 48.3 ст. 48 ПКУ податкова декларація повинна містити обов’язкові реквізити, зокрема, про місцезнаходження (місце проживання) платника податків та найменування контролюючого органу, до якого подається звітність.
Відповідно до п. 5 розд. ІІІ Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143 зі змінами) у рядку 5 розд. І «Загальні відомості» Декларації вказується найменування контролюючого органу, до якого подається Декларація.
Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій Декларації (п. 179.7 ст. 179 ПКУ).
Згідно з п.п. «в» п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 ПКУ фізична особа, відповідальна згідно з вимогами розд. IV ПКУ за нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб, сплачує (перераховує) податок до відповідного бюджету за її податковою адресою, а у випадках, передбачених ПКУ, – за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).
Відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021 (далі – Порядок), у разі переведення на обслуговування платника з одного податкового органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку), в інформаційній системі відбувається автоматична передача інтегрованої картки платника (далі – ІКП) з попереднього місця обліку платника до нового місця обліку платника з фіксацією події в реєстрі передачі ІКП між податковими органами у такі строки:
у день взяття на облік платника податків у податковому органі за новим основним місцем обліку платника (для платників, які після зміни місця обліку не зобов’язані сплачувати податки, збори за попереднім місцезнаходженням);
після закінчення поточного бюджетного періоду (для великих платників податків та платників податків, які після зміни місцезнаходження зобов’язані сплачувати визначені законодавством податки і збори за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного року).
Разом з тим, згідно з п. 8 ст. 45 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.
Отже, платниками податків, які після зміни місцезнаходження зобов’язані сплачувати визначені законодавством податки і збори за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного року, є виключно суб’єкти господарювання.
Таким чином, фізична особа, яка після подачі Декларації до контролюючого органу за своєю податковою адресою, змінила місце проживання та подала до контролюючого органу Заяву за ф. № 5ДР, повинна сплатити задекларовану суму податкового зобов’язання до бюджету за новою податковою адресою.
Понад 1,3 млрд грн податку на додану вартість сплатив до бюджету бізнес Тернопільщини
Упродовж січня-вересня цього року суб’єкти підприємництва Тернопільщини сплатили до державного бюджету 1 млрд 362,7 млн грн податку на додану вартість. Це на 186 млн грн більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Лише за вересень поточного року бізнес області спрямував до державного бюджету 181 млн грн податку на додану вартість, а це на 47,7 млн грн більше, ніж у вересні 2022 року.
До слова, на Тернопільщині зареєстровано 2868 юридичних осіб – платників податку на додану вартість.
Головне управління ДПС у Тернопільській області висловлює вдячність усім платникам, які упродовж непростого для усієї країни, й бізнесу зокрема, періоду вчасно та у повному обсязі сплачують податки та збори. Разом – переможемо!
Наслідки несплати або несвоєчасної сплати єдиного внеску
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати регулюються Законом України від 08 липня 2010 року №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальна страхування».
Станом на 01.10.2023 року 4646 платників податків Тернопільської області мають заборгованість з єдиного внеску на суму 98,6 млн гривень.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями зі сплати єдиного внеску зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами – зобов’язання зі сплати єдиного внеску мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу), і виконуються у першу чергу.
Згідно із законодавством України за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції. Строк давності щодо стягнення сум недоїмки по єдиному внеску, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не оскаржив вимогу в судовому порядку, після спливу останнього дня відповідного строку, така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Узгоджена вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби, що в результаті призводить до блокування рахунків, в т.ч. карткових, арешт майна, обмеження виїзду за кордон посадових осіб боржників чи самих ФОП-боржників та інше.
Слід пам’ятати, що своєчасна сплата єдиного соціального внеску – це не лише обов’язок перед державою, але й захищені соціальні гарантії для кожного.
Чи зобов’язаний застосовувати СГ РРО та/або ПРРО при реалізації товарів, робіт (послуг), оплата за які здійснюється за допомогою QR-коду?
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 Закону № 265).
Водночас п. 2 ст. 9 Закону № 265 встановлено, що РРО та/або ПРРО не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім, зокрема, операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для виконання платіжних операцій з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі – ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Згідно з п.п. 4 п. 5 розд. I Правил формування та використання QR-коду для здійснення кредитових переказів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 28 травня 2020 року № 68 із змінами та доповненнями (далі – Правила) QR-код – матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо отримувача коштів і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкого та безпомилкового передавання реквізитів операції переказу коштів.
Пунктом 8 розд. II Правил визначено, що елементи даних QR-коду, стандарти кодування кириличних символів, особливості кодування даних і приклади QR-кодів для версії формату 001 та формату 002 наведені в додатках 1, 2 до Правил.
Інформація, що міститься в QR-коді, сканується за допомогою камери пристрою, платіжного застосунку (далі – застосунок), спеціалізованого банківського обладнання або універсального сканера QR-кодів. Дані розкодовуються як пропозиція щодо здійснення платежу, яка відобразиться в застосунку або інших інформаційних системах (програмному забезпеченні) (п. 18 розд. V Правил).
Відповідно до п. 13 ст. 1 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги», який вводиться в дію з 01 грудня 2022 року, електронний платіжний засіб – платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.
Тобто QR-код у розумінні законодавства, що регулює розрахункові операції, не є платіжним засобом. При цьому, застосування РРО та/або ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій, а від способу отримання коштів суб’єктом господарювання (продавцем), як оплати за товар (послугу).
Враховуючи викладене, суб’єкт господарювання (продавець) не зобов’язаний застосовувати РРО та/або ПРРО при реалізації товарів, робіт (послуг), оплата за які здійснюється за допомогою QR-коду, в якому закодовані повні банківські реквізити рахунку у форматі ІВАN такого суб’єкта господарювання.
Водночас у разі здійснення розрахунків за допомогою QR-коду, в якому закодовані реквізити для оплати, будь-якого іншого електронного платіжного засобу, відмінного від реквізитів рахунку у форматі ІВАN, – застосування РРО та/або ПРРО є обов’язковим.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
