Новини, 10 січня 2023

Допомога на поховання: порядок оподаткування ПДФО

Відповідно до п. п. «б» п. п. 165.1.22 п. 165.1 ст. 165 розд. IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платнику податку роботодавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, визначеної в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ (у 2021 році – 6360,00 грн, у 2022 році – 6940,00 грн, у 2023 році – 7520,00 гривень).

Сума перевищення за її наявності остаточно оподатковується під час нарахування (виплати, надання).

Місцеві бюджети Тернопільщини отримали від малого бізнесу майже 909 млн грн єдиного податку

Незважаючи на численні випробування, які випали на долю малого бізнесу в Україні за останні кілька років, більшість його представників, усвідомлюючи відповідальність за фінансову безпеку країни, доброчесно сплачує податки.

Так, упродовж 2022 року суб’єкти господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, спрямували до місцевих скарбниць Тернопільщини майже 909 млн грн єдиного податку. Порівняно з аналогічним періодом минулого року надходження цього платежу зросли на 66,4 млн гривень.

Значна частка сплаченого податку – внесок приватних підприємців. За 2022 рік вони сплатили 621,2 млн грн єдиного податку, що на 46 млн грн більше, ніж за 2021 рік.

Юрособи-спрощенці перерахували за цей період 287,6 млн грн єдиного податку. Порівняно 2021 роком надходження зросли на 20 млн гривень.

Єдиний податок – платіж, який спрямовується в повному обсязі до місцевих скарбниць. Відтак територіальні громади можуть його використовувати для розвитку своєї інфраструктури.

Головне управління ДПС у Тернопільській області щиро дякує суб’єктам господарювання – спрощенцям, які продовжують здійснювати діяльність, створювати нові робочі місця, сплачувати податкові платежі та підтримувати місцеві громади.

ПДВ: напрями декларування від’ємного значення

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від’ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об’єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва/ майбутнього об’єкта житлової нерухомості. Суми такого від’ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов’язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289.

Сума від’ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим.1.3 ст. 200 прим.1 з рядка 20 податкової декларації з ПДВ (далі – декларація):

зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) (відображається у рядку 20.1);

підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2 декларації): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1 декларації) та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

Залишок від’ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 – рядок 20.1 – рядок 20.2) відображається у рядку 20.3.

Отже, платник ПДВ має право задекларувати у рядку 20.2.1 та/або 20.2.2 податкової декларації частину суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а іншу частину перенести у рядок 20.3 цієї декларації та задекларувати до бюджетного відшкодування у будь-якому наступному звітному податковому періоді, за умови дотримання відповідних норм ПКУ.

Строки давності для подання податкової декларації платника єдиного податку

Відповідно до абзацу першого п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Для платників єдиного податку – фізичних осіб – підприємців передбачено форми податкових декларацій, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2020 №752), а саме:

для першої-третьої груп – форму податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця;

для четвертої групи – форму податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 ПКУ).

Згідно з п. 294.1 ст. 294 ПКУ податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (крім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного п. 202.1 ст. 202 ПКУ).

Платники єдиного податку четвертої групи, зокрема, самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПКУ встановлено, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів – для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.ст. 39 та 39 прим. 2 ПКУ) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання – з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності та документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

При ліквідації платника податків документи, визначені п. 44.1 ст. 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів – для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.ст. 39 та 39 прим. 2 ПКУ), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені п. 44.3 ст. 44 ПКУ терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п. 102.3 ст. 102 ПКУ.

Крім того, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

ПКУ не передбачено строків давності з метою подання податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи – підприємця та податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи.

Чи може бюро адвокатів належати до третьої групи єдиного податку

Адвокатська діяльність регулюється Законом України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон №5076).

Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту (частина перша ст. 14 Закону №5076).

Адвокатське об’єднання є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша ст. 15 Закону №5076).

Пунктом 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. ХІV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. ХІV ПКУ.

Згідно з абзацами першим та другим п. п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому п. п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст. 291 ПКУ.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПКУ суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на окремі групи платників єдиного податку.

До третьої групи платників єдиного податку, зокрема, належать юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (п. п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).

Нормами п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено види діяльності, що не дають права суб’єктам господарювання бути платниками єдиного податку першої-третьої груп. На юридичну особу – адвокатське бюро чи об’єднання норми п. 291.5 ст. 291 ПКУ не поширюються.

Враховуючи вищенаведене, адвокатське бюро чи об’єднання як юридична особа може обрати або перейти на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку за умови відповідності вимогам, встановленим главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. ХІV ПКУ.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області