Новини, 8 квітня 2022

Внесок ПДВ від бізнесу Тернопільщини – 386,6 млн гривень

У березні цього року суб’єкти господарювання Тернопільщини сплатили до Державного бюджету України 100,1 млн грн податку на додану вартість.

Упродовж першого кварталу надходження даного платежу склали 386,6 млн гривень.

На початок квітня на теренах нашого краю платниками податку на додану вартість зареєструвались 2868 юридичних осіб.

Необхідно відзначити, що з початку року додалося 39 таких суб’єктів підприємництва. Порівняно ж із відповідним періодом минулого року кількість платників податку на додану вартість – юридичних осіб збільшилась на 126 осіб.

Податкова амністія: декларування доходів з ознаками кримінальних правопорушень

Головне управління ДПС у Тернопільській області інформує, що не є базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування активи, одержані (набуті) за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні, з яких не було сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори в періоди до 01 січня 2021 року, щодо яких розпочато досудове розслідування або судове провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 212, 212 прим. 1, а так само ст. 366 (щодо документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів (обов’язкових платежів), ст. 367 (якщо кримінальне правопорушення пов’язане з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) Кримінального кодексу України (далі – ККУ).

Якщо ж фізична особа має активи одержані (набуті) за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні, з яких не було сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори в періоди до 01 січня 2021 року, та щодо таких активів не розпочато досудове розслідування або судове провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 212, 212 прим. 1, а так само ст. 366 (щодо документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів (обов’язкових платежів), ст. 367 (якщо кримінальне правопорушення пов’язане з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) ККУ, то така особа може самостійно прийняти рішення щодо подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua

Спілкуйтеся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»

Податкові наслідки для операцій, що не вважаються реалізацією пального на період дії воєнного стану

Операції, що на період дії правового режиму воєнного стану чи надзвичайного стану не вважаються реалізацією пального визначено п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

За інформацією, розміщеною на офіційному вебпорталі ДПС України (https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/578373.html), враховуючи зміни до п. 216.3 ст. 216 ПКУ, по зазначених операціях не виникатиме податкове зобов’язання з акцизного податку.

На такі операції у суб’єктів господарювання, які:

а) є платниками акцизного податку – виробниками пального або особами, які реалізують пальне, виникатиме обов’язок:

складати заявку на поповнення (коригування) залишку пального та відповідно акцизну накладну, розрахунок коригування акцизної накладної на такі операції, які віднесено до втраченого пального (код операції для складання в одному примірнику 2 – втрачене, зіпсоване, знищене пальне (п. 214.7 ст. 214 та п. 216.3 ст. 216 ПКУ);

відображати у додатку 1 прим.1 та додатку 10 до декларації акцизного податку такі операції;

б) отримують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і є платниками акцизного податку з реалізації пального – виникатиме обов’язок складати акцизну накладну на такі операції, які віднесено до втраченого пального (код операції для складання в одному примірнику 2 – втрачене, зіпсоване, знищене пальне (п. 214.7 ст. 214 ПКУ та п. 216.3 ст. 216 ПКУ)).

При цьому не виникає обов’язок додаткового отримання ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі для здійснення таких операцій;

в) отримують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не є розпорядниками акцизних складів – платниками акцизного податку з реалізації пального – не виникатимуть обов’язки:

отримувати ліцензію на право здійснення оптової або роздрібної торгівлі пальним;

реєструватися платниками акцизного податку та реєструвати акцизні склади;

враховувати обсяги пального, безоплатно переданого на зазначені потреби, при обрахунку обсягів, які суб’єкти господарювання мають право отримати протягом року на зберігання з метою використання виключно для потреб власного споживання (1000 куб. м та платник єдиного податку четвертої групи –10000 куб. м).

При тимчасовому припиненні господарської діяльності ФОП сплачує земельний податок

Відповідно до ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають у власності, та земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Особливості справляння земельного податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розд. XIV ПКУ (п. 269.2 ст. 269 ПКУ).

Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Законом України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями та іншими нормативно-правовими актами не передбачено тимчасове припинення підприємницької діяльності.

Тобто при припиненні господарської діяльності, фізична особа – підприємець не використовує у підприємницькій діяльності свої земельні ділянки. Відповідно не виконуються умови, які звільняють платника єдиного податку від сплати земельного податку.

Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування) при припиненні господарської діяльності сплачують земельний податок на загальних підставах.

Щодо розрахунків через РРО/ПРРО при прийманні від населення та реалізації продуктів бджільництва, інвентаря для пасічників

Відповідно до п. 27 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (далі – Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року №1336 із змінами та доповненнями (далі – Постанова №1336) суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки без застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмних РРО (далі – ПРРО) з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій у разі приймання від населення та реалізації через бджільницькі торговельно-заготівельні пункти продуктів бджільництва, обладнання та інвентарю для пасічників.

При цьому, абзацом третім п. 2 Постанови №1336 установлено, що у разі перевищення річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) 500 тис. грн на один суб’єкт господарювання, для форми проведення діяльності, визначеної п. 27 Переліку, застосування РРО та/або ПРРО є обов’язковим.

При цьому, відповідно до п. 2 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №121 «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» із змінами та доповненнями у разі перевищення граничного розміру розрахункових операцій, суб’єкт господарювання зобов’язаний в місячний термін з дати перевищення річного обсягу розрахункових операцій зареєструвати РРО та/або ПРРО та проводити розрахунки з застосовуванням РРО або ПРРО.

Сектор інформаційної взаємодії
ГУ ДПС у Тернопільській області

(03546) 2-45-36

Вам також може сподобатися...