Світлій пам’яті Героїв…
20 лютого минає п’ять років з часу найстрашніших подій – масового розстрілу активістів на Майдані. Події, які змусили здригнутися світ. Події, які змінили кожного українця. Сумує з усією країною і лютневе небо, яке ще вчора всміхалося сонцем, а нині плаче та хмуриться.
Тож сьогодні біля пам’ятника Борцям за волю України у Ланівцях зібралися усі небайдужі жителі, щоб вшанувати п’яту річницю пам’яті Героїв Небесної Сотні.
Попереду гордо стояли юнаки та юнки із портретами померлих героїв. Відбулося покладання квітів до пам’ятника під звуки символічної пісні Майдану “Плине кача”. Настоятель храму Пресвятої Богородиці о. Ігор Шаринський відправив спільну молитву за упокій тих, хто оберігаючи нашу свободу та спокій, не вберіг своє життя. Дитячим вустами звучали щирі та зворушливі слова про героїв. А потім до небес полетіли білі кульки – символ миру та світлої пам’яті тих, хто загинув.
Боротьба із Майдану перемістилася на Схід нашої країни. Туди пішли ті, хто був готовий покласти голови за цілісність України, за її свободу. Одним із небайдужих громадян став Юрій Коваль, наш земляк-ланівчанин. Та снайперська куля не пожаліла його. Так, 20 лютого 2016 року стало ще однією сумною датою для всієї громади Лановець – річницею смерті Юрія. І цьогоріч минає уже третій рік, як не стало Його – великого патріота, чоловіка та батька. Тож на Лановецькому кладовищі вшанували світлу пам’ять героя та поклали квіти на його могилу. До присутніх звернувся міський голова Роман Казновецький: “Пам’ятаймо тих героїв, які віддали життя за нас з вами. Юрій боронить Україну уже там, зверху, для того, щоб ми могли вільно працювати, вільно говорити та вільно творити”.
Ім’я Юрія Коваля носить його рідна школа. Сьогодні тут теж відбулася година пам’яті “Життя – мов спалах” присвячена третій річниці загибелі героя. Під оплески глядачів та гучне “Дякуємо!” до залу увійшли побратими та друзі Юрія, щоб разом із дітьми, вчителями та гостями вшанувати його пам’ять. Емоційно звучали патріотичні поезії та пісні, адже згадувати того, хто ще нещодавно ходив поруч вулицями міста дуже тремко.
Із словом звернувся побратим Юрія Віталій: “Цей чоловік був високий думками і сильний духом. І я дякую вам за те, що ви вшановуєте тут його пам’ять”.
Теплими словами згадав дитячі та шкільні роки Юрія його однокласник та священик о. Ігор. Пригадав він і останню зустріч, яка відбулася незадовго до смерті героя.
Щирі непідробні емоції проймали кожного присутнього у залі. А на завершення звучав гімн, зливши усі голоси в єдиний гордий голос української нації.