ГУ ДПС України у Тернопільській області інформує!

Підприємці Тернопільщини мають 4,5 тис. ліцензій на право роздрібної торгівлі алкоголем і тютюном

Станом на початок жовтня цього року кількість діючих ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, становить 4546 штук. Зокрема, 2488 ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та 2058 ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

З початку року анульовано з різних причин 640 ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Зокрема, 353 ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та 287 ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, будівля критого ринку та приміщення, розташовані на ньому (магазини, кіоски, павільйони тощо)?

Відповідно до п.п. «е» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок) об’єкти нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що проводять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.

Згідно з п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ платниками Податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Норми, визначені ПКУ, можуть застосовуватися платниками податків, тому визначене п.п. «е» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ виключення з переліку об’єктів оподаткування Податком поширюється на те нерухоме майно, яке зазначене у вказаній нормі ПКУ, а саме на належне суб’єктам господарювання малого та середнього бізнесу нерухоме майно, яке розташовано на ринках.

Оскільки, відповідно до п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 із змінами та доповненнями, ринок – це суб’єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов’язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій, то лише приналежність об’єкту нерухомості до підкласу 1230.2 «Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків», класу 1230 «Будівлі торгівельні» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 не надає підстав для виключення об’єкта нерухомості з об’єктів оподаткування Податком.

Підставами для застосування положень п.п. «е» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ є одночасне дотримання умов:

реєстрація власника об’єкту нерухомості, як суб’єкта господарювання, функціональними обов’язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій;

створення та розміщення об’єкту нерухомості на спеціально відведеній для функціонування ринку за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці;

на території ринку проводиться діяльність суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу.

За інших обставин у власника об’єкту нерухомості – будівлі критого ринку виникають податкові зобов’язання зі справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.

Чи зазначають інформацію у рядку 8 фіскального чека щодо цифрового значення штрихового коду товару у разі реалізації коктейлів, виготовлених із використанням алкогольних напоїв?

Положення про штрихове кодування товарів затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 20.08.2002 № 255 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 255), відповідно до п. 1 якого штриховий код GS1 – штриховий код, сформований у відповідності до стандартів системи GS1, у якому, зокрема, відображається (кодується) ідентифікаційний номер GS1. До штрихових кодів GS1 належать декілька символік штрихових кодів, наприклад штрихові коди EAN-13 та EAN-8, які застосовують для маркування товарних позицій, що обертаються в торговельних мережах, штриховий код GS1-128, застосування якого поширене для маркування об’єктів обліку в постачальницькій діяльності.

Пунктом 5 Положення № 255 передбачено, що обов’язковому маркуванню штриховими кодами GS1 підлягають, зокрема, алкогольні напої та тютюнові вироби, лікарські засоби та інші товари, маркування яких штриховими кодами передбачено законодавством України. Маркування харчових продуктів штриховими кодами здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 13), згідно з п. 2 якого фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 (далі – фіскальний чек) (додаток 1 до Положення № 13) має містити обов’язкові реквізити, зокрема, цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення – за бажанням платника) (рядок 8 фіскального чека).

Пунктом 11 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або через програмні РРО (далі – ПРРО) для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Враховуючи викладене, наразі норми діючого законодавства щодо зазначення штрихового коду товару у фіскальному чеку у разі реалізації товарів, у тому числі коктейлів, виготовлених із використанням алкогольних напоїв, мають лише рекомендаційний характер, але за бажанням суб’єкт господарювання може зазначати у рядку 8 фіскального касового чека такий реквізит як цифрове значення штрихового коду товару разом з обов’язковими реквізитами, передбаченими вимогами Положення № 13, у тому числі і у форматі EAN-13, який застосовується для обліку та маркування товарних позицій.

Щодо самостійного виправлення платником податків методологічних помилок, допущених при складанні Звіту про контрольовані операції, що не призвели до недекларування або несвоєчасного декларування контрольованих операцій у раніше поданому Звіті

Форму Звіту про контрольовані операції (далі – Звіт) та Порядок складання Звіту про контрольовані операції (далі – Порядок) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 № 8 зі змінами та доповненнями.

Пунктом 2 розд. І Порядку та п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що у разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому Звіті інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати:

новий Звіт (Звіт з позначкою «звітний новий») до граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період;

уточнюючий Звіт (Звіт з позначкою «уточнюючий») після граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період.

Новий та уточнюючий звіти повинні містити повну інформацію про контрольовані операції за звітний рік, як передбачено при складанні основного Звіту (Звіту з позначкою «звітний»).

Подання платником податку уточнюючого Звіту не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктами 120.4 і 120.6 ст. 120 ПКУ.

Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати Звіт (уточнюючий Звіт) за звітний період, який перевіряється.

Відповідно до п. 120.4 ст. 120 ПКУ невключення, зокрема, до поданого Звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції – тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі 1 відс. суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому Звіті, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Неподання платником податків уточнюючого Звіту після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого п. 120.4 ст. 120 ПКУ, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання уточнюючого Звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 120.6 ст. 120 ПКУ визначено, що несвоєчасне подання платником податків, зокрема, Звіту або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому Звіті відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 ПКУ – тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:

одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання Звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року;

одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому Звіті в разі подання уточнюючого Звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року;

ПКУ не передбачено застосування штрафних санкцій у разі самостійного виправлення платником податків методологічних помилок, допущених при складанні Звіту, що не призвели до недекларування або несвоєчасного декларування контрольованих операцій у раніше поданому Звіті.

Водночас такий платник зобов’язаний подати уточнюючий Звіт у порядку передбаченому п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПКУ та п. 2 розд. І Порядку.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Вам також може сподобатися...