Правові роз’яснення

Особливості набуття і реалізація права довірчої

власності на земельні ділянки

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України право довірчої власності – особливий вид права власності, що виникає внаслідок закону або договору, а також, це й особливий вид забезпечення виконання зобов’язань.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки», прийнятим 02.05.2023 року №3065-IX, внесено зміни до статті 89-1 Земельного кодексу України, якими передбачено, що у разі, якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється, довірчий власник має права та виконує обов’язки власника земельної ділянки з урахуванням особливостей, передбачених Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

З дня набуття особою права довірчої власності на земельну ділянку (якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється) до довірчого власника переходять усі права та обов’язки власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, емфітевзису, суперфіцію та договорами про встановлення земельного сервітуту.

Довірчий власник земельної ділянки, якщо це передбачено договором, за яким встановлюється довірча власність та якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність припиняється, може передавати земельну ділянку в користування третім особам лише на праві оренди за таких умов:

• строк оренди землі припиняється з моменту звернення стягнення на земельну ділянку;

• орендар не може здійснювати на земельній ділянці будівництво, видобування корисних копалин або здійснювати поліпшення, які неможливо відокремити від земельної ділянки без завдання шкоди.

Довірчий власник має право укладати договори про встановлення земельних сервітутів, якщо це передбачено договором, за яким встановлюється довірча власність та якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність припиняється. Строк таких сервітутів припиняється з моменту звернення стягнення на земельну ділянку.

Також, варто зазначити, що довірчий власник не має права без погодження із засновником довірчої власності: здійснювати поділ, об’єднання земельних ділянок, погоджувати документацію із землеустрою, ініціювати питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, відчужувати земельну ділянку в порядку викупу її для суспільних потреб.

Крім того, земельні ділянки державної та комунальної власності не можуть бути об’єктами права довірчої власності.

Звільнення від сплати земельного

податку

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України земельний податок сплачують власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі-фізичні особи.

Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та щодо земельного податку на відповідній території, а також розміщують рішення з цих питань на офіційних сайтах територіальних громад.

Які особи звільнені від сплати земельного податку?

• особи з інвалідністю першої і другої груп;

• фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

• пенсіонери (за віком);

• ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

• фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Які земельні ділянки звільняються від сплати податку?

• для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більше як 2 гектари;

• для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка: у селах – не більше як 0,25 гектара, у селищах – не більше, як 0,15 гектара; в містах – не більше, як 0,10 гектара;

• для індивідуального дачного будівництва – не більш, як 0,10 гектара;

• для будівництва індивідуальних гаражів – не більше, 0,01 гектара;

• для ведення садівництва – не більше, як 0,12 гектара.

Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Якщо фізична особа станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених п. 281.2 ПКУ, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги.

Пільга починає застосовуватися до обраних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подану таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги. У разі подання фізичною особою, яка станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, заяви про застосування після 1 травня, пільга почне застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.

Якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у п. 281.1 ПКУ, набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву на застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.

Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з урахуванням вимог п. 284.2 Податкового кодексу України та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.У разі недотримання фізичною особою вимог абзацу першого п. 281.5 ПКУ пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) року.

Кредитні відносини

внутрішньо переміщених осіб

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов’язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об’єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора.

Вищевказане не поширюється на іпотечне майно – об’єкти житлової нерухомості, загальна площа якого перевищує показники, встановлені статтею 266 Податкового кодексу України, а саме: для квартири 300 квадратних метрів; для будинку 500 квадратних метрів.

Відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування” у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит:

• споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення;

• не підлягає сплаті неустойка (штраф, пеня);

• забороняється збільшення процентної ставки;

• неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Окрім того, виходячи із положень статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після дати початку тимчасової окупації залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором.

За невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, зобов’язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру.

Кредитор зобов’язаний здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором та/або договором позики у семиденний строк з дня надходження письмового звернення від внутрішньо переміщеної особи.

У разі невиконання кредитором свого обов’язку щодо здійснення перерахунку заборгованості за кредитним договором та/або договором позики, така заборгованість вважається автоматично перерахованою на наступний день після закінчення відповідного семиденного строку з дня надходження до кредитора письмового звернення від внутрішньо переміщеної особи.

Відступлення (продаж, передання) права вимоги за кредитним договором та/або договором позики, позичальником за яким є внутрішньо переміщена особа, без згоди боржника забороняється.

Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою зобов’язань за кредитним договором та/або договором позики покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Вищезазначені положення статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» поширюються виключно на кредитні договори та договори позики, укладені:

– до дати початку тимчасової окупації з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;

– до 14 квітня 2014 року з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Також, норми статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не поширюються на заборгованість внутрішньо переміщених осіб, які:

– залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та в яких станом на дату початку тимчасової окупації наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики;

– залишили або покинули своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та станом на 14 квітня 2014 року в яких наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики.

Звільнення внутрішньо переміщеної особи від негативних наслідків порушення нею грошових зобов’язань за кредитним договором та/або договором позики не може бути підставою для відмови у наданні нового кредиту та/або позики.

Порядок повернення неякісних ліків до аптеки

Під час придбання будь-яких лікарських препаратів в аптеці покупець фактично укладає договір купівлі-продажу і у такому випадку виникають відповідні права та обов’язки, передбачені нормами законодавства України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право обміняти непродовольчий товар на аналогічний у продавця, якщо товар його не задовольнив формою, габаритами, кольором чи з інших причин не може бути використаний за призначенням.

Водночас лікарські препарати та засоби не підлягають обміну, оскільки вони перебувають у затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» переліку товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню). При цьому обов’язковою умовою належності лікарських препаратів та їх подальша реалізація можлива лише за наявності відповідного сертифіката якості, що видається вітчизняним виробником, а у випадку, коли лікарських засіб є імпортованим – виробником імпортером, або особою, що його представляє на території України.

У разі виникнення у покупця сумнівів щодо належної якості (відсутній сертифікат, невідповідність упаковки або вона містить пошкодження) він, з метою перевірки якості, може звернутись до Департаменту контролю якості лікарських засобів (далі – Держлікслужба), або її територіальних органів.Для цього йому потрібно подати заявку за посиланням –  https://www.dls.gov.ua, у якій зазначити назву лікарського засобу, форму його випуску та дозування, номер серії, виробника, дату та місце придбання (вказати назву та адресу місце знаходження аптеки), а також зазначити тип невідповідності та описати її. Також, для зворотнього зв’язку необхідно вказати власні дані — прізвище, ім’я, по батькові, контактний телефон, адресу проживання або електронну пошту.

Факт неналежної якості лікарських препарати та засобів підтверджується наступними документами:

1) висновком щодо якості лікарських засобів, виданим підпорядкованою, або уповноваженою територіальним органом Держлікслужби лабораторією;

2) заборонним розпорядженням від Держлікслужби щодо обігу лікарського засобу.

Окрім цього, до неякісних лікарських засобів належать і ті, чий термін придатності закінчився. Відповідно до Правил утилізації та знищення лікарських засобів, затверджених Міністерством охорони здоров’я України від 24 квітня 2015 року № 242 , вони підлягають утилізації та знищенню.

У випадку, якщо покупець виявив, що лікарські препарати та засоби є неякісними, за умови надання розрахункового документу, що свідчить про їхнє придбання та документів, що встановлюють факт неналежної якості, він має право на:

1) безоплатне усунення недоліків;

2) заміну на аналогічний належної якості;

3) відповідне зменшення ціни;

4) повернення сплаченої грошової суми.