Зняття арешту із банківського рахунку на підставі пункту 10-2 Закону України «Про виконавче провадження»

6 травня 2023 року набув чинності Закон України від 11 квітня 2023 року № 3048-IX щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану, який передбачає зняття арешту із банківського рахунку тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відповідно до внесених змін до Закону України «Про виконавче провадження» фізичні особи – боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року (це 13 400 грн), а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Варто врахувати, що у такому випадку арешт з коштів боржника, які містяться на відкритих рахунках, не знімається.

Відповідно цим Законом скасовано дію розпорядження Кабінету Міністрів від 2 березня 2022 року № 198-р, яке надавало можливість фізичним особам на час дії воєнного стану здійснювати видаткові операції із рахунків, арештовані виконавчою службою, однак за винятком виконавчих проваджень в яких стягнення за виконавчим документом не перевищувала 100 тис грн.

Для того, щоб скористатися коштами, боржнику по виконавчому провадження, потрібно  визначити один поточний рахунок (якщо їх декілька) для здійснення таких операцій в одному банку.

Якщо відносно боржника відкрито декілька виконавчих проваджень для усіх виконавчих проваджень обирається один поточний рахунок для користування коштами.

Також варто врахувати те, що кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа – боржник може здійснювати видаткові операції. Для того, щоб мати можливість користуватися банківським рахунком, необхідно звернутися до виконавця із заявою  про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій (користування наявними на рахунку коштами).

Заява може бути подана в паперовій формі (наручно або засобами поштового зв’язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України “Про електронні документи та електронний документообіг”.

У заяві потрібно вказати номер поточного рахунку, який необхідно визначити для можливості користування коштами, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок.  

Після отримання вищезазначеної заяви, протягом 2-х робочих днів, виконавець повинен винести постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи – боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови надіслати відповідну постанову банку (обслуговуючому банку).

Також виконавець має перевірити наявність виконавчих проваджень в інших виконавців та у випадку перебування таких виконавчих документів надіслати відповідну постанову  виконавцю, який здійснює примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень.

Окрім того, інші кошти, які будуть на рахунку можуть бути стягнуті в рахунок погашення заборгованості згідно виконавчих проваджень.  

Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України

Відповідно до закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України», право на призначення і виплату такої одноразової грошової допомоги мають особи з числа працівників об’єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які стали особами з інвалідністю у зв’язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, які пов’язані з виконанням посадових (службових, професійних) обов’язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіа ударам та іншим збройним нападам.

У разі загибелі (смерті) осіб, у зв’язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов’язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов’язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних та бойових дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіа ударам та іншим збройним нападам, одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров’ю призначається і виплачується членам їхніх сімей.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб належать:

1) батьки, якщо вони до досягнення загиблим (померлим) повноліття не були позбавлені стосовно нього батьківських прав;

2) один із подружжя, який не одружився вдруге;

3) малолітні та/або неповнолітні діти;

4) повнолітні діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої освіти, а також у закладах професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої та вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів та вступом до іншого закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим, за умови що такий період не перевищує чотирьох місяців), до закінчення цих закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років;

5) повнолітні діти, які не мають та не мали своїх сімей;

6) повнолітні діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;

7) утриманці загиблого (померлого), яким у зв’язку з цим виплачується пенсія.

Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров’ю, на яку має право особа відповідно до законодавства встановлюється у таких розмірах:

1) особам з інвалідністю I групи – 800 тисяч гривень;

2) особам з інвалідністю II групи – 500 тисяч гривень;

3) особам з інвалідністю III групи – 200 тисяч гривень;

4) у разі загибелі (смерті) – 1 мільйон гривень.

Така допомога призначається і виплачується за рішенням органу, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Призначення і виплата здійснюється рівними частинами всім особам, які мають на неї право. Для цього необхідно подати заяву для призначення та виплати такої одноразової допомоги особисто, або така заява подається законними представниками даних осіб. У разі відмови однієї із зазначених осіб від призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений законодавством, не реалізувала своє право на призначення і виплату такої допомоги, то у такому випадку її частина розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю.

Особам, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, її призначення і виплата здійснюються незалежно від реалізації права на призначення і виплату такої допомоги іншими особами, які належать до членів сім’ї загиблих (померлих) осіб з числа працівників об’єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування.

Якщо особа одночасно має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, передбаченої Законом, та одноразової грошової допомоги, одноразової страхової виплати або одноразової компенсації за шкоду життю та здоров’ю, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється виключно в порядку та розмірах, визначених вищезазначеним Законом.

Особи, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров’ю виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування витрат державного бюджету на виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю здійснюється за рахунок стягнення цієї суми з держави-агресора відповідно до принципів і норм міжнародного права.

Крім того, варто знати, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю особі, а у разі її загибелі (смерті) – членам її сім’ї, не здійснюються:

1) у випадку, якщо загибель (смерть), поранення, каліцтво, контузія, захворювання, які призвели до інвалідності, є наслідком:

вчинення особою кримінального або адміністративного правопорушення;

алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення до самогубства, встановленого судом);

2) було подано завідомо неправдиві відомості для призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю.

Порядок отримання статусу члена сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці України

В умовах триваючої повномасштабної війни з лютого 2022 року багато українських військових боронячи кордони нашої держави загинули. Але, що робити, членам їхніх сімей для отримання відповідного статусу?

Відповідно до статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до сімей загиблих Захисників і Захисниць України належать сім’ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, осіб, які перебуваючи у складі добровольчих формувань та добровільно здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, що загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;

Так до членів сімей загиблих захисників і захисниць України можуть належати тільки:

• батьки;

• один із членів подружжя, що не одружився вдруге (виплата йому пенсії при цьому не враховується);

• діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

• діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;

• діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;

• утриманці загиблого (померлого), яким у зв’язку з цим виплачується пенсія.

Для встановлення даного статусу, особі, необхідно звернутися до структурного підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення із заявою та відповідними документами за зареєстрованим місцем проживання.

Такий перелік документів, необхідних для встановлення статусу сім’ї загиблого визначений у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 №740.

До таких документів належать:

• копія паспорту;

• копія довідки реєстраційного номера облікової картки платника податків;

• копія свідоцтва про смерть;

• копія свідоцтво про одруження, або свідоцтво про народження (для підтвердження родинного зв’язку);

• довідка про безпосередню участь загиблого у заходах, затверджена постановою КМУ від 20.08.2014 №413 (видається військовою частиною);

• постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування про причинний зв’язок (видається військовою частиною);

• фотографія формату 3х4.

Рішення про встановлення статусу приймається у місячний строк з дати подання заяви та усіх документів. Відсутність необхідних документів, або їх недостовірність, буде слугуватиме підставою для отримання особою відмови в наданні зазначеного статусу.

Порядок призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям

Державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім’ям, які постійно проживають на території України, а також іншим малозабезпеченим сім’ям у випадках, установлених законом, які з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються органами соціального захисту населення за місцем проживання чи перебування представника малозабезпеченої сім’ї.

Які документи потрібно подати для призначення державної соціальної допомоги?

• заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики;

• декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги;

• довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення;

• довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності).

Рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів. У разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім’ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.

На який термін призначається соціальна допомога?

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців і після спливу зазначеного терміну особа знову повинна підтвердити своє право на виплати.

Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною.

Одиноким особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно.

Зазначені у частинах другій та третій статті 6 Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” умови застосовуються також при призначенні державної соціальної допомоги непрацездатному подружжю при відсутності осіб, зобов’язаних їх утримувати відповідно до закону.

Хто належить до складу малозабезпеченої сім’ї заявника? 

• чоловік, дружина, рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей; 

• неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; 

• непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів;

• особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; 

• жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім’єю і мають спільних дітей. При цьому діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім’ї незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. 

Поняття , ознаки та сфера укладання публічних договорів

Публічний договір є одним із найпоширеніших видів договорів.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічний договір – це договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Комерційна організація не має права надавати перевагу одній особі перед іншим щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законом і іншими правовими актами. Ціна товарів, робіт і послуг, а також інші умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом і іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.

Основні ознаки публічного договору:

• наявність зобов’язання сторони договору – особи, що діє у сфері публічного договору, тобто – підприємця;

• особа, які діє у сфері публічного договору здійснює продаж товарів, виконання робіт або надання послуг широкому загалу споживачів, тобто будь-кому, хто до неї звернеться;

• публічний договір встановлює однакові умови для всіх його споживачів (пільги надаються лише по оплаті за послуги чи товари в установленому законом порядку).

Умови публічного договору :

• стороною договору обов’язково має виступати суб’єкт підприємницької діяльності;

• суб’єкт підприємницької діяльності здійснює такі види підприємницької діяльності, як реалізація товарів, виконання робіт і надання послуг у сферах, перелік яких у ЦК сформульовано невичерпно;

• умови договору є однаковими для всіх споживачів (виключенням є ті споживачі, хто має пільги, встановлені законом);

• підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору, якщо інше не встановлено законом;

• підприємець, за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг), не має права відмовитися від укладення публічного договору, а у разі його необґрунтованої відмови – він має відшкодувати збитки, завдані нею споживачеві. Необґрунтованою слід вважати відмову у випадках, коли суб’єкт підприємницької діяльності не може довести відсутність у нього зазначеної можливості;

• при укладенні та виконанні публічного договору сторони повинні виконувати обов’язкові для них правила, встановлені актами цивільного законодавства.

Серед основних видів публічних договорів, які зазначаються у ЦК України є такі, як : договір побутового підряду (ст. 865 ЦК України), договір роздрібної купівлі-продажу (ст. 698 ЦК України), договір побутового підряду (ст. 865 ЦК України)/, договір про надання послуг зв’язку (ч. 1 ст. 633 ЦК України), договір про надання медичних послуг (ч.1 ст. 633 ЦК України), договір про надання готельного обслуговування (ч. 1 ст. 633 ЦК України), договір банківського обслуговування (ч.1 ст. 633 ЦК України), договір перевезення транспортом загального користування (ч. 1 ст. 633 ЦК України, ст. 915 ЦК України), договір банківського вкладу, у якому вкладником є громадянин (ч. 2 ст 1058 ЦК України), договір зберігання речей на складі (у камерах, приміщеннях) (ч.3 ст. 936 ЦК України), договір складського зберігання (ч.2 ст. 957 ЦК України), договір зберігання автотранспортних засобів, що здійснюються суб’єктом підприємницької діяльності (ч.1 ст.977 ЦК України).

Сторони у публічному договорі

Однією стороною публічного договору є підприємець, який виступає зобов’язаною стороною в договорі, контрагентом підприємця невизначене коло осіб – “кожен, хто до нього звернеться”.

Інша сторона – споживач, якому надається право на вільний вибір товарів і послуг, а на продавця (суб’єкта підприємницької діяльності, що виконує роботи чи надає послуги) покладаться обов’язок всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі товарів і послуг (предмета договору).

Розірвання публічного договору відбувається на загальних підставах, визначених законодавством. За загальним правилом, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.