Новини, 30 серпня 2022

Варто подбати 30 серпня про сплату податків

Головне управління ДПС у Тернопільській області звертає увагу, 30 серпня 2022 року, вівторок, останній день сплати:

– акцизного податку за липень 2022 року;

– єдиного податку платниками єдиного податку третьої групи за ставкою у розмірі 2 відсотків доходу за липень 2022 року;

– ПДФО:

● із загальної суми доходів у вигляді процентів, нарахованих за липень 2022 року на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів  (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці;

● з нарахованого, але не виплаченого доходу за липень 2022 року;

– військового збору з нарахованого, але не виплаченого доходу за липень 2022 року;

– ПДВ за липень 2022 року;

– податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки фізичними особами (громадянами), за 2021 рік протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

– рентної плати:

● за користування надрами при видобуванні вуглеводневої сировини за липень 2022  року;

● за користування радіочастотним ресурсом України за липень 2022 року;

● за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами за липень 2022 року;

● за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України за липень 2022 року;

– транспортного податку фізичними особами (громадянами) за 2022 рік протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

– земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян*) за липень 2022 року;

* Фізичними особами (громадянами) сплачується плата за землю за 2022 рік протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України (ПКУ)), яке надсилається платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 1 липня поточного року (абзац перший п. 286.5 ст. 286 ПКУ).

Відпрацьовано неповний місяць та звільнено працівника: нарахування єдиного внеску

Відповідно до абзацу першого частини п’ятої ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) для платників, зазначених у ст. 4 Закону №2464, зокрема, роботодавців встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим частини п’ятої ст. 8 Закону №2464 якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску. Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (абзац четвертий частини п’ятої ст. 8 Закону №2464).

Враховуючи зазначене, при звільненні або прийнятті працівника на основне місце роботи протягом місяця, в якому нарахована заробітна плата за відпрацьований час не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, сума єдиного внеску розраховується з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру.

Звільнення майна платника податків з-під податкової застави

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених ПКУ, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 93.1 ст. 93 ПКУ визначено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;

визнання податкового боргу безнадійним;

набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених ст. 55 ПКУ, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання;

отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до ст. 92 «Узгодження операцій із заставленим майном» ПКУ.

Крім того, списання податкового боргу згідно з п. 2 прим. 4 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ є підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів (абзац сьомий п. 2 прим. 4 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених п. 93.1 ст. 93 ПКУ (п. 93.2 ст. 93 ПКУ).

Порядок реєстрації обтяжень на рухоме та нерухоме майно визначено законами України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1952) та від 18 листопада 2003 року №1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №1255).

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) (абзац перший частини другої ст. 19 Закону №1952).

За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (абзац перший частини першої ст. 26 Закону №1952).

Частиною другою ст. 42 Закону №1255 визначено, що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі – Державний реєстр) вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими та загальнодоступними для всіх юридичних та фізичних осіб.

Держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України (частина перша ст. 42 Закону №1255).

Держатель Державного реєстру наділяє відповідних суб’єктів повноваженнями реєстраторів Державного реєстру, які надаватимуть послуги щодо внесення записів до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень, звернення стягнення на предмет обтяження та надання витягів з Державного реєстру, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина четверта ст. 42 Закону №1255).

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п’яти днів зобов’язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. При невиконанні обов’язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків (частина третя ст. 44 Закону №1255).

Відповідно до абзаців третього та п’ятого п. 2 Порядку ведення Державного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року №830 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок №830):

держатель Державного реєстру – це Міністерство юстиції України (далі – Мін’юст), що забезпечує ведення Державного реєстру;

реєстратори – це суб’єкти, уповноважені держателем Державного Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені Порядком №830.

Таким чином, при звільненні майна платника податків з-під податкової застави орган ДПС звертається до Мін’юсту або реєстраторів Державного реєстру та/або Державного реєстру прав із заявою про припинення обтяження і виключення запису щодо обтяження рухомого та нерухомого майна з відповідних реєстрів.

Якщо після погашення заборгованості та припинення податкової застави обтяження не виключено з Державного реєстру або з Державного реєстру прав, то платнику податків необхідно письмово звернутися до органу ДПС за своїм місцем обліку щодо такого виключення.

Податкова амністія: документальне підтвердження суми задекларованих коштів

Відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.

Згідно з п. п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання, у тому числі, але не виключно:

валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи.

При цьому відповідно до п. п. 7.1 п. 7 підрозділу 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для об’єктів декларування, визначених п. п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ:

базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір) є грошова вартість відповідного об’єкта декларування або номінальна вартість грошової вимоги, у тому числі за позиками, наданими третім особам. У разі якщо така грошова вартість визначена в іноземній валюті, вартість таких валютних цінностей зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до відповідного виду валютних цінностей, визначеним Національним банком України (далі – НБУ) станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. У разі якщо така грошова вартість визначена у вигляді банківських металів, вартість банківських металів зазначається, виходячи з маси та облікової ціни банківських металів, розрахованої НБУ станом на дату подання декларантом одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

Декларант зобов’язаний документально підтвердити грошову вартість таких об’єктів для нарахування Збору шляхом додання до Декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування.

Враховуючи викладене, фізична особа, яка виявила бажання задекларувати кошти у національній та іноземній валюті, розміщені на рахунках у банках України, шляхом подання Декларації, зобов’язана документально підтвердити суму задекларованих коштів. При цьому такі документи надаються одночасно з поданням Декларації.

Тернопільщина: більшість судових спорів вирішено на користь податкової служби

Упродовж січня-липня 2022 року на розгляді у судах різних інстанцій перебувало 993 справи на суму 939,8 млн гривень, – повідомили в управлінні правового забезпечення Головного управління ДПС у Тернопільській області. Розглянуто 495 справ на суму 200,9 млн грн, з них: на користь податкової служби краю – 299 справ на суму 119,3 млн грн, а на користь платників податків – 196 справ на суму 81,6 млн гривень.

Із загальної кількості справ, що у звітному періоді перебували на розгляді в судах різних інстанцій, одну з ключових категорій становлять справи за позовами платників податків до органів ГУ ДПС області про визнання недійсними/нечинними податкових повідомлень-рішень. На розгляді у судах перебуває 243 справи на суму 706,9 млн грн, з яких 24 справи на суму 66,4 млн грн вирішено на користь податкового відомства Тернопільщини.

Станом на початок серпня 2022 року на супроводженні знаходилося 57 справ за позовами платників про визнання недійсною податкової вимоги на суму 3,1 млн грн, з яких на користь органів ГУ ДПС області вирішено 16 справ на суму 400 тис. гривень.

Щодо блокування ПРРО при перевищенні граничних строків проведення розрахунків в режимі офлайн

Відповідно до п. п. 1 розд. V Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 №317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року №547» (далі – Порядок №317) на період відсутності зв’язку між програмним реєстратором розрахункових операцій (далі – ПРРО) та фіскальним сервером проведення розрахункових операцій суб’єктом господарювання здійснюється в режимі офлайн, що може тривати не більше ніж 36 годин, та не більше ніж 168 годин протягом календарного місяця, із створенням електронних розрахункових документів, яким присвоюються фіскальні номери із діапазону фіскальних номерів, сформованих фіскальним сервером згідно з Порядком визначення діапазону, видачі, резервування, використання фіскальних номерів, що присвоюються електронним розрахунковим документам під час роботи програмного реєстратора розрахункових операцій в режимі офлайн, затвердженим відповідно до ст. 5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Діапазон).

ПРРО не може працювати в режимі офлайн після спливу встановлених граничних строків застосування такого режиму суб’єктом господарювання (не більше ніж 36 годин підряд та 168 годин протягом календарного місяця), без наявного невикористаного Діапазону, а також за наявності зв’язку між ПРРО та фіскальним сервером.

ПРРО має бути автоматично переведений із режиму офлайн у режим онлайн-обміну з фіскальним сервером у момент відновлення зв’язку між ПРРО та фіскальним сервером (п. п. 2 розд. V Порядку №317).

Абзацом третім п. п. 3 розд. V Порядку №317 передбачено, що програмне рішення ПРРО під час роботи в режимі офлайн має забезпечувати постійний контроль щодо дотримання граничних строків застосування режиму офлайн, інформувати особу, яка здійснює розрахункову операцію про залишок часу, протягом якого може тривати режим офлайн, та припинити проведення розрахункових операцій у режимі офлайн при досягненні одного із граничних строків (36 годин підряд або 168 годин протягом календарного місяця).

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Вам також може сподобатися...