Боротьба за віру

Історія – не просто персонаж підручників та наукових досліджень. Історія – це день сьогоднішній, день вчорашній і навіть день прийдешній. І ми, люди ХХІ століття, щодня переконуємося у цьому твердженні.

2018 рік став особливим для української православної громади. Ще 17 квітня у соціальних мережах Президент України Петро Порошенко повідомив про те, що написав офіційне звернення до Вселенського Патріарха із проханням надати Томос про автокефалію Православній Церкві України. І вже тоді почали сподіватися, що до 1030 річниці Хрещення Русі-України (27-28 липня 2018 року) Синод ухвалить таке рішення. Проте розгляд його відбувся на жовтневому засіданні Синоду Константинопольського патріархату. Офіційно про те, чи розглядатиметься там так зване «українське питання» не було відомо аж до офіційного повідомлення від Синоду. Три дні роботи вмістилися на одному аркуші паперу. Та важливість вмісту цього документу є беззаперечним.

“Це – велика перемога боголюбивого українського народу над московськими демонами, перемога добра над злом, світла над темрявою”, – прокоментував підсумки цього рішення президент Петро Порошенко.

То яким було рішення Синоду? Заяву було зачитано одним з найвпливовіших ієрархів Константинопольського патріархату митрополитом Еммануїлом Гальським в супроводі патріарших екзархів. У ній було підтверджено те, що процедури щодо надання українській церкві автокефалії уже розпочалися. Незважаючи на те, що канонічне право дає Константинопольському патріархату можливість приймати такі важливі рішення, РПЦ заперечує його. Вони мотивують свою думку тим, що не було попередньої згоди усіх канонічних православних церков.

Україна зі своєї сторони також повинна докласти зусиль, щоб виправдати довіру Синоду та іти власним шляхом до самостійної церкви. Потрібно буде зібрати Собор, до якого увійдуть представники УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ МП, які хочуть приєднатися до помісної церкви. Проте це станеться тоді, коли буде залагоджено усі формальні питання та ієрархи будуть готові до такого об’єднання.

Ще одним важливим рішенням стало відновлення Константинополем в канонічних правах глав українських неканонічних церков – глав церкви Київського патріархату Філарета та автокефальної церкви Макарія. Таке рішення могло бути прийняте і раніше. Ще у 1992 році Філарет подав прохання про повернення йому сану. Те, що це зробили саме зараз, показує наскільки серйозними є наміри Константинопольського патріархату щодо України.

Одним із найбільш дискусійних питань не лише релігійного, а й історичного характеру були події 1686 року. Тож була анексія української церкви російською чи ні? Москва впевнена, що Київська митрополія тоді була повністю передана їм. Константинополь заперечив це, і заявив, що відбулося незаконне захоплення української церкви і Київська митрополія споконвіків була їх канонічною територією.

І все-таки у чому важливість надання Томосу Україні? Основним фактором є позбавлення московського маніпулятивного впливу на Україну через релігію та церкву. Адже оборона власних святинь – наш прямий обов’язок. І автокефалія православної церкви лише сприятиме цьому. Разом із створенням помісної Української церкви наша держава отримає додаткову силу – силу єдності. Бо лише єдністю та своєю вірою у Господа можна побудувати справді незалежну державу!